Кордони України в системi спiльної безпеки: теорiя, реальнiсть, прогноз

Шановнi панi та панове !

Маю честь представляти на сьогоднiшньому круглому столi один з центральних органiв виконавчої влади України – Державний комiтет у справах охорони державного кордону України. Заздалегiдь дякую за увагу до концептуальних поглядiв щодо питань порядку денного, якi презентує до Вашої уваги прикордонне вiдомство суверенної європейської держави.

З розпадом СРСР, перемогою демократичних сил i усуненням вiд влади прокомунiстичних режимiв в країнах так званого "червоного поясу" на перехрестi нових тисячолiть в Європi склалася геополiтична ситуацiя, яка характеризувалася по-перше прагненням одних народiв до надбання нацiональної державностi i суверенiтету, а по-друге активiзацiєю iнтеграцiйних процесiв в країнах захiдної i центральної частини континенту. Безумовно це вимагало вiд парламентiв та урядiв бiльшостi країн суттєвого корегування, а для схiдноєвропейських держав й створення принципово нових засад своєї зовнiшньої полiтики, особливо її прикордонного спектру. Приймаючи до уваги розбiжностi, якi iснують у правовому полi європейських держав, щодо органiзацiї прикордонної охорони, компетенцiї повноважних органiв, якi її здiйснюють, необхiдно констатувати що "прикордонна охорона" постає найважливiшим iнструментом здiйснення зовнiшньополiтичного курсу кожної держави.

З огляду на це i з урахуванням поступових крокiв нашої країни на шляху повноправного приєднання до європейської спiльноти менi хотiлось би окреслити, вельмишановним учасникам круглого столу, деякi аспекти органiзацiї прикордонної охорони в Українi, як однiєї з складових забезпечення її нацiональної безпеки, та її перспектив у майбутньому.

Вище полiтичне керiвництво нашої держави опинившись на шляху розбудови незалежної України та усвiдомлюючи що державний кордон є невiд'ємним атрибутом i гарантом її суверенiтету i нацiональної безпеки активно розвиває процес створення та вдосконалення владних iнститутiв, що забезпечують такi гарантiї i обов'язковi для будь-якої демократичної держави. Одним з таких iнститутiв в Українi стали Прикордоннi вiйська.

З листопада 1991 року почався активний процес розбудови державного кордону та Прикордонних вiйськ України, напрацьовувалась вiдповiдна сучасна нормативно-правова база. Вже у сiчнi 1993 року Прикордоннi вiйська завершили прийняття пiд охорону державного кордону України по всьому периметру, а це понад 7000 км, визначивши його однаковий правовий статус по всiй протяжностi.

Iз багатьох проблем, пов'язаних з iнтеграцiйними процесами однiєю з важливих для України стало врегулювання прикордонних питань з сумiжними державами i, перш за все, договiрно-правове оформлення державного кордону.

На сьогоднi повнiстю оформлений у договiрно-правовому вiдношеннi державний кордон з Угорською Республiкою, Словацькою Республiкою i Республiкою Польща.

Проте процес договiрно-правового оформлення триває i по цей день. Україна уклала договори про державний кордон з Республiками Бiлорусь i Молдова, якi вже ратифiкованi Верховною Радою. Ми очiкуємо адекватних крокiв вiд парламентiв цих держав. Триває делiмiтацiя державного кордону з Росiйською Федерацiєю. На стадiї остаточного узгодження знаходиться проект Договору про режим державного кордону з Румунiєю.

Дiяльнiсть Прикордонних вiйськ засновується на двох базових Законах України – "Про державний кордон України" i "Про Прикордоннi вiйська України". Державний комiтет у справах охорони державного кордону як центральний орган управлiння Прикордонними вiйськами України зосереджує основнi зусилля на реалiзацiї державної прикордонної полiтики, виконаннi положень законодавства, розпорядчих актiв Президента України та Уряду з прикордонних питань.

Стратегiя розвитку Прикордонних вiйськ України грунтується на Концепцiї охорони державного кордону та суверенних прав України в її виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi. ця Концепцiя визначає шляхи, методи i засоби забезпечення непорушностi державного кордону та суверенних прав України як найважливiшої складової частини гарантування нацiональної безпеки держави, її суверенiтету i територiальної цiлiсностi, конкретизує основи прикордонної полiтики держави.

Передбачається подальший розвиток та удосконалення законодавства у сферi забезпечення охорони державного кордону та суверенних прав України, приведення дiяльностi органiв державної виконавчої влади у цiй сферi у вiдповiднiсть з державною полiтикою та мiжнародною практикою, сприяння iнтегруванню України у свiтове спiвтовариство.

Облаштування та належний захист державного кордону України має забезпечити не лише її нацiональнi iнтереси, а й життєво важливi iнтереси захiдних держав, оскiльки Україна є транзитною країною мiж Захiдною Європою i країнами СНД, Пiвденно-схiдної Азiї, Близького i Середнього Сходу.

Як i багато вiкiв тому Київська Русь зберегла Європейську цивiлiзацiю вiд "татаро-монгольської навали", так i сьогоднi наша країна, перш за все завдяки зусиллям вартових державного кордону, постає свого роду бар'єром для незаконних мiгрантiв, наркодiльцiв, контрабандистiв та злочинних угруповань, якi намагаються через її територiю проникнути в країни Захiдної Європи.

Однак слiд зауважити, що для протидiї незаконнiй мiграцiї свого часу було прийнято не досить доцiльне рiшення про зосередження зусиль Прикордонних вiйськ на захiдних кордонах. це не дозволило в певнiй мiрi припинити вал нелегальних мiгрантiв. Бiльша частина їх залишалась на територiї країни або пiсля видворення в установленому порядку знову поверталась в Україну для здiйснення наступних спроб нелегального переправлення в Польщу, Словаччину, Угорщину i далi в країни центральної i Захiдної Європи.

Згiдно з "середньоєвропейськими" квотами, кiлькiсть мiгрантiв у країнi не повинна перевищувати 0,1% вiд її населення. Таким чином Україна може прийняти лише 52000 iноземцiв. Реальна ж кiлькiсть мiгрантiв у нашiй країнi, за оцiнками фахiвцiв Мiжнародної органiзацiї з мiграцiї, перевищує загальноприйнятi європейськi стандарти майже у 25 разiв. При цьому, переважна кiлькiсть мiгрантiв на територiї України знаходиться нелегально. На сьогоднi незаконна мiграцiя, як вид органiзованої транснацiональної злочинностi набула в Українi розмiрiв явища, котре реально загрожує її нацiональнiй безпецi, економiчним та полiтичним iнтересам, стимулює вiдтiк коштiв у тiньовий сектор, викликає напруженiсть у вiдносинах iз сумiжними країнами.

Україна поступово перетворюється з країни транзиту в країну накопичення незаконних мiгрантiв. Судiть самi за перiод 1991-2000 р.р., тобто рокiв незалежностi Прикордонними вiйськами України затримано понад 81000 незаконних мiгрантiв.

Матерiали дiзнання за фактами порушень державного кордону нелегальними мiгрантами свiдчать, що багато таких мiгрантiв в Україну переправлялись з Росiї, куди вони прибували з країн проживання або транзитом через Казахстан, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Азербайджан.

На погiршення ситуацiї з незаконною мiграцiєю впливають старi проблеми, якi не були вирiшенi через брак коштiв у попереднi роки – це видворення незаконних мiгрантiв, створення пунктiв тимчасового тримання iноземцiв, якi перебувають в Українi незаконно.

Питання стану протидiї незаконним мiграцiйним процесам не залишились поза увагою керiвництва держави. Лише у 2000 роцi вони були предметом обговорення в Апаратi Ради нацiональної безпеки i оборони України, на засiданнi Координацiйного комiтету по боротьбi з корупцiєю i органiзованою злочиннiстю при Президентовi України. За результатами цих слухань Президент України доручив Уряду вжити низку органiзацiйних заходiв щодо вдосконалення державного регулювання iммiграцiйної полiтики в Українi. Наступним етапом стало видання ряду програмних документiв, якi повиннi забезпечити реалiзацiю цих задумiв. Указом Президента України вiд 16 листопада 2000р. №1241/2000 затверджена Програма дiй, спрямованих на пiдтримання режиму державного кордону України i прикордонного режиму, розвиток Прикордонних вiйськ України та митних органiв України, на перiод до 2005 року. Указом Президента України вiд 18 сiчня 2000р. №22/2001 затверджена Програма боротьби з незаконною мiграцiєю на 2001 – 2004 роки.

Так ми характеризуємо сучасний стан. Тепер дозвольте декiлька слiв про перспективи.

На наш погляд iз завершенням процесу правового оформлення державного кордону перед Україною стає завдання його облаштування вiдповiдно до стандартiв ЄС i створення на кордонi такого режиму, який всебiчно сприяв би розширенню економiчних, полiтичних i культурних зв`язкiв України з iншими державами, максимальному використанню її потенцiалу як транзитної держави. З цiєю метою Україна взяла на себе зобов'язання у 5 разiв збiльшити кiлькiсть прикордонних переходiв i вiдкрити 279 пунктiв пропуску через державний кордон. На сьогоднi – 221 з них вже функцiонує.

Вiдповiдно до розробленої нами нової Концепцiї охорони кордону та реально iснуючих загроз нацiональнiй безпецi державi на кордонi (40% контрабандних товарiв затримується на україно-росiйськiй дiлянцi кордону i майже 90% нелегальних мiгрантiв проникає в Україну з країн СНД) ми зробили висновки про те, що i наявнi сили i засоби необхiдно переорiєнтувати iз Заходу на Схiд. Тiльки при такому пiдходi наша країна нарештi перестане служити буфером, що оберiгає Європу вiд маси усiляких порушникiв, i зможе захистити себе. Тому основнi зусилля в охоронi кордону ми переорiєнтували на україно-росiйську дiлянку.

Кардинальним чином змiнили i тактику своїх дiй, рiшуче вiдмовившись вiд застарiлих i таких, що не витримали перевiрку часом радянських поглядiв на охорону рубежiв країни. Вивчивши досвiд передових країн Захiдної Європи, розробили оптимальну для України модель охорони державного кордону.

Важливим є самий факт народження нової iдеологiї охорони кордону. Ми зараз демонтуємо ганебну для обличчя держави, сигналiзацiйну систему з колючого дроту, яку на побутовому рiвнi називають "залiзною завiсою", i додаємо нашому державному кордону цивiлiзованого вигляду. це досягається, насамперед, за рахунок упровадження нових технологiчних розробок, установки засобiв дистанцiйного спостереження i контролю. Фактично наново будуємо iнфраструктуру пунктiв пропуску через кордон, вiдповiдно до європейських стандартiв. По-новому працюємо з нашими колегами iз сумiжних країн. Завдяки пiдтримцi Президента України нарештi змогли законодавчо врегулювати питання залучення до охорони кордону наших добровiльних помiчникiв – мешканцiв прикордоння.

Принциповим є i вiдмова вiд жорсткої прив'язки до дiлянок кордону, що iснувала довгi роки, а також впровадження гнучкої дискретної моделi: патрулювання районiв i секторiв з активним використанням рiзних технiчних засобiв. Вдалося змоделювати варiанти дiй злочинних угруповань у прикордоннi i розробити адекватнi мiри щодо протидiї ним. I новi пiдходи до охорони кордону виправдують себе! Торiк нам вдалося бiльш нiж у пiвтора рази зменшити кiлькiсть спроб порушення державної кордону – з 26 тисяч порушникiв в 1999 роцi до 15 тисяч у 2000 роцi. Вiдповiдно бiльш нiж у тричi зменшилася кiлькiсть нелегальних мiгрантiв – iз 16 тисяч до 5 тисяч. Пiд час незаконного перемiщення через кордон виявлено i вилучено бiля 400 одиниць зброї (у 5 разiв бiльше нiж у 1999 р.), понад 12 тисяч боєприпасiв (вiдповiдно в 11 разiв бiльше), 431,9 кг наркотичних речовин. Затримано i передано митним органам контрабандних товарiв на суму бiльш 22 млн. грн.

Причому, принципово важливим є навiть не самi цифри, а тенденцiя, яка викреслюється на їхньому тлi. В результатi проведення операцiй, у тому числi у взаємодiї з правоохоронними органами Росiї i Бiлорусiї, удалося скоротити навалу iммiгрантiв з країн Пiвденно-Схiдної Азiї, припиняючи їх спроби проникнення в Україну безпосередньо на в'їздi. Ось цiлком наочна статистика: якщо протягом 1997-1999 рокiв ми затримували в середньому по 16 тисяч нелегалiв, iз котрих тiльки 1,5 тисячi на сходi, тобто при в'їздi в Україну, то сьогоднi загальна кiлькiсть затриманих зменшилася вдвiчi i майже половина з них затримана на пiвнiчно-схiдному напрямку.

У свою чергу це дозволило бюджетнi кошти використовувати не на утримання i депортацiю нелегальних мiгрантiв, а на посилення щiльностi охорони кордону i вiдповiдно в цiлому пiдвищило ефективнiсть служби.

Темпи робiт по облаштуванню державного кордону України i, особливо його схiдної дiлянки безпосередньо залежать вiд обсягiв їх фiнансування. На сьогоднi, в рамках Програми прикордонного спiвробiтництва ТАСIС, проводиться вiдповiдна робота щодо полiпшення стану прикордонних переходiв. Разом з цим, слiд зазначити, що ця Програма не охоплює всього комплексу заходiв щодо облаштування державного кордону.

Хочу насамперед пiдкреслити, що проблема незаконної мiграцiї – проблема державного, а не суто вiдомчого "прикордонного" статусу i вирiшується вона на вiдповiдному рiвнi. Президентом України, Верховною Радою, Урядом вживаються адекватнi заходи щодо вирiшення цiєї складної проблеми спiльно з "європейськими iнституцiями".

Якщо торкатися теми безпосередньої допомоги Прикордонним вiйськам України з боку наших захiдних партнерiв у протидiї незаконнiй мiграцiї, то можу навести декiлька таких прикладiв.

У 1996 року мiж Держкомкордоном України та Мiнiстерством внутрiшнiх справ Нiмеччини був пiдписаний протокол, згiдно з яким нiмецька сторона брала на себе обов'язок протягом 1997-1998 рокiв надати Прикордонним вiйськам України технiчну допомогу на суму 1 млн. DM. За рахунок цiєї допомоги вiтчизняним комплексом автоматизацiї паспортного контролю було обладнано 6 пунктiв пропуску на захiднiй дiлянцi державного кордону, iнформацiйно-обчислювальнi пiдроздiли у Держкомiтетi та у м. Львовi.

У 1999 року нiмецькою стороною для українських прикордонникiв було поставлено технiчнi та програмнi засоби якими було обладнано 5 пунктiв пропуску на пiвденнiй дiлянцi державного кордону України.

У 2000 роцi нiмецька сторона поставила програмнi та технiчнi засоби для обладнання ще трьох пунктiв пропуску на пiвденнiй дiлянцi кордону. Таким чином, на сьогоднi комплексом автоматизацiї паспортного контролю за рахунок технiчної допомоги з боку Федерального Мiнiстерства внутрiшнiх справ Нiмеччини обладнано 11 пунктiв пропуску та готується до обладнання ще три.

Згiдно з Угодою про спiвпрацю мiж Урядом України та Мiжнародною органiзацiєю з мiграцiї центральними органами виконавчої влади на протязi 1998 – 2000 рокiв проводилась робота щодо розвитку системи управлiння мiграцiйними процесами в Українi.

Спiльнi демонстрацiйнi проекти "Управлiння мiграцiйними процесами в Харкiвськiй областi" та "Iммiграцiйний контроль в Республiцi Бiлорусь та Українi: управлiння спiльним кордоном" – одна iз складових цiєї роботи.

В рамках цих проектiв отримана технiчна та технологiчна допомога на суму 500 тис. доларiв США.

Сьогоднi на Харкiвському i Чернiгiвському напрямках проходять польовi випробування сучасних технiчних засобiв охорони державного кордону. Попереднi результати свiдчать про пiдвищення надiйностi охорони державного кордону на дiлянках впровадження проектiв. I це тiльки початок роботи.

З досвiдом пiдготовки та реалiзацiї зазначених проектiв ознайомлювались делегацiї представникiв урядових структур Росiї, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану та Молдови.

На теперiшнiй час опрацьовуються пропозицiї щодо розроблення широкомасштабного українсько-росiйського проекту з питань iммiграцiйного контролю на спiльному кордонi.

Досягнуто домовленостi про започаткування такого ж спiльного проекту на українсько-молдовському кордонi за участю молдовської сторони.

Реалiзацiя цих заходiв надасть змогу iз залученням фiнансової, технiчної та технологiчної допомоги МОМ та Євросоюзу посилити охорону державного кордону, вдосконалювати управлiння мiграцiйними процесами в Українi.

Для нас є дуже корисним досвiд країн – ЄС i наших захiдних сусiдiв – Польщi та Угорщини. Україна активно спiвпрацює з Будапештською групою з питань боротьби з незаконною мiграцiєю i транскордонною злочиннiстю, iншими органiзацiями.

Найбiльш ефективним в системi розбудови спiвробiтництва зi структурами Європейського Союзу у сферi протидiї незаконнiй мiграцiї до країн ЄС можливо досягти в разi розробки та прийняття Європейським Союзом спiльною полiтики вiдносно громадян третiх країн, направленої на запобiгання незаконної мiграцiї.

Важливою є участь ЄС та його держав-членiв у реалiзацiї рекомендацiй Спiльної доповiдi з питань боротьби з нелегальною мiграцiєю та торгiвлею людьми, яка була схвалена на останньому засiданнi Ради з питань спiвробiтництва мiж Україною та ЄС та повинна стати основою практичного дiалогу мiж нашими сторонами.

Україна зацiкавлена в правовiй допомозi з боку ЄС, зокрема, ми, як прикордонне вiдомство – в експертнiй оцiнцi проектiв законодавчих актiв з прикордонних питань з метою їх адаптацiї до законодавства Європейського Союзу. Ми також заiнтересованi в реальнiй допомозi ЄС у посиленнi прикордонного вiдомства шляхом тренувань персоналу, адаптацiї технiки та вдосконалення оснащення. На нашу думку, цьому в значнiй мiрi могла б сприяти участь представникiв прикордонного вiдомства України у програмах ФАЛЬКОН, ОСIН, ГРОТIС та ДАФIН, а також пiдготовка i навчання Українських прикордонникiв у вiдповiдних навчальних закладах країн-членiв ЄС, взаємний обмiн персоналом.

Шановнi панi та панове!

Європейський вибiр України – це реальнiсть. Наша держава, незважаючи на вiдомi всiм труднощi робить усе можливе для скорiшого просування на шляху iнтеграцiї до ЄС. Значну увагу Уряд України придiляє облаштуванню кордону держави, знаходить можливостi матерiального забезпечення цього важливого напрямку роботи.

Дякую за увагу!