Конвенцiя про застосування Шенгенської Угоди вiд 14 червня 1985 року мiж урядами держав Економiчного Союзу Бенiлюкс, Федеративної Республiки Нiмеччини та Французької Республiки про поступове скасування перевiрок на спiльних кордонах.

Королiвство Бельгiя, Федеративна Республiка Нiмеччина, Французька Республiка, Велике герцогство Люксембург та Королiвство Нiдерланди, що далi iменуються Договiрними Сторонами,

• cпираючись на Шенгенську угоду вiд 14 червня 1985 року про поступове скасування перевiрок на спiльних кордонах;
• вирiшивши довести до кiнця задекларований у цiй угодi намiр повнiстю скасувати перевiрки на спiльних кордонах, пов'язанi с пересуванням осiб, а також полегшити транспортнi перевезення i перемiщення товарiв;
• беручи до уваги, що Договiр, яким засновано Європейськi спiвтовариства, доповнений Спiльним європейським актом, передбачає створення внутрiшнього ринку, що охоплює простiр без внутрiшнiх кордонiв;

• вважаючи, що мета, до якої прямують Договiрнi Сторони, спiвпадає з вищезгаданою, не чинять перепон тим заходам, що будуть здiйснюватися для втiлення положень Договору;
• будучи впевненими, що остаточна реалiзацiя проголошених намiрiв вимагає здiйснення ряду необхiдних заходiв i тiсної спiвпрацi мiж Договiрними Сторонами,

РОЗДIЛ I
Дефiнiцiї

Стаття 1

В данiй Конвенцiї використовується наступна термiнологiя: Внутрiшнi кордони – спiльнi суходольнi кордони Договiрних Сторiн, а рiвно їх аеропорти, призначенi для внутрiшнiх повiтряних рейсiв, та їх морськi порти, призначенi для регулярного сполучення морськими судами, якi прибувають з iнших портiв на територiях Договiрних Сторiн або прямують туди без заходу в порти, розташованi за межами цих територiй. Зовнiшнi кордони – суходольнi та морськi кордони, а рiвно аеропорти та морськi порти Договiрних Сторiн, якi не можуть бути вiднесенi до внутрiшнiх кордонiв.

Внутрiшнiй повiтряний рейс – будь-який повiтряний рейс, мiсцем вiдправлення або мiсцем призначення якого є виключно територiї Договiрних Сторiн, i який не супроводжується посадкою на територiї третьої держави. Третя держава – будь-яка держава, за винятком Договiрних Сторiн. Iноземець – будь-яка особа, крiм громадян держав-членiв Європейських спiвтовариств. Iноземець, щодо якого направлено iнформацiйний запит з метою недопуску – будь-який iноземець, щодо якого направлено iнформацiйний запит з метою недопуску в межах Шенгенської iнформацiйної системи згiдно положень статтi 96. Прикордонний пропускний пункт – будь-який пропускний пункт, установлений компетентними органами для перетину зовнiшнiх кордонiв. Прикордонний контроль – перевiрка на кордонах, яка, незалежно вiд будь-яких iнших мотивiв, має своєю єдиною пiдставою намiр перетнути кордон.

Перевiзник – будь-яка фiзична або юридична особа, яка на професiйних засадах здiйснює перевезення повiтряними, морськими або суходольними транспортними шляхами. Посвiдка на проживання – будь-який дозвiл незалежно вiд його характеру, який видано однiєю з Договiрних Сторiн, що надає право проживання на її територiї. це визначення не охоплює тимчасовий допуск для перебування на територiї Договiрної Сторони, наданий у зв'язку iз розглядом клопотання про надання притулку або прохання про видання посвiдки на проживання. Клопотання про надання притулку – будь-яке прохання у письмовiй, уснiй або iншiй формi, представлене iноземцем на зовнiшньому кордонi або на територiї Договiрної Сторони, про визнання його бiженцем згiдно Женевської конвенцiї вiд 28 липня 1951 року про статус бiженцiв зi змiнами, внесеними Нью-Йоркським Протоколом вiд 31 сiчня 1967 року, i спрямоване на отримання у цьому статусi права проживання. Особа, що подає клопотання про надання притулку – будь-який iноземець, що подав клопотання про надання притулку у значеннi цiєї Конвенцiї, за яким ще не винесено остаточне рiшення. Розгляд клопотання про надання притулку – сукупнiсть процедур вивчення, винесення рiшення та здiйснення заходiв, прийнятих на виконання кiнцевих рiшень по клопотанню про надання притулку, за виключенням тих процедур, якi пов'язанi з визначенням Договiрної Сторони, вiдповiдальної за розгляд клопотання про надання притулку згiдно положень цiєї Конвенцiї.

РОЗДIЛ II

Скасування перевiрок на внутрiшнiх кордонах та пересування осiб

Глава 1. Перетин внутрiшнiх кордонiв

Стаття 2

1. Внутрiшнi кордони можна перетинати в будь-якому мiсцi, не пiдлягаючи якому б то не було особистому догляду.
2. У випадках, коли того вимагають громадський порядок або нацiональна безпека, Договiрна Сторона пiсля консультацiй з iншими Договiрними Сторонами може прийняти рiшення про здiйснення на внутрiшнiх кордонах протягом обмеженого перiоду часу нацiональних прикордонних перевiрок, якi проводяться з урахуванням особливостей конкретної ситуацiї. Якщо громадський порядок або нацiональна безпека вимагають здiйснення термiнових дiй, зацiкавлена Договiрна Сторона вживає необхiдних заходiв, iнформуючи про них, за змогою в найстислiшi термiни, iншi Договiрнi Сторони.
3. Вiдмiна особистого догляду на внутрiшнiх кордонах не перешкоджає здiйсненню положень статтi 22, рiвно як i виконанню полiцейських повноважень компетентними органами вiдповiдно до законодавства кожної Договiрної Сторони на всiй її територiї, а також не вiдмiняє обов'язкiв по володiнню, носiнню та пред'явленню дозволiв та документiв, передбачених її законодавством.
4. Перевiрки вiдносно товарiв здiйснюються на пiдставi вiдповiдних положень цiєї Конвенцiї.

Глава 2. Перетин зовнiшнiх кордонiв

Стаття 3

1. Зовнiшнi кордони за спiльним правилом можуть перетинатися лише у прикордонних пропускних пунктах протягом установленого термiну їх роботи. Бiльш детальнi положення разом iз виключеннями та особливими правилами прикордонного руху малогабаритного транспорту, а також правила стосовно окремих видiв морського транспорту, таких як прогулянкове судноплавство чи прибережне рибальство, приймаються Виконавчим комiтетом .
2. Договiрнi Сторони зобов'язуються установити заходи вiдповiдальностi стосовно випадкiв недозволеного перетину зовнiшнiх кордонiв за межами пунктiв перетину кордону i не в час їх роботи.

Стаття 4

1. Договiрнi Сторони гарантують, що починаючи з 1993 року пасажири повiтряного рейсу iз третiх країн, якi здiйснюють пересадку на внутрiшнi повiтрянi рейси, при в'їздi попередньо будуть пiдлягати особистiй перевiрцi, а також перевiрцi ручного багажу на територiї аеропорту, до якого прибув мiжнародний рейс. Пасажири внутрiшнього повiтряного рейсу, що здiйснюють пересадку на повiтряний рейс, який направляється до третiх держав, при виїздi попередньо будуть пiдлягати особистiй перевiрцi, а також перевiрцi ручного багажу в аеропорту, звiдки вiдправляється мiжнародний рейс.
2. Договiрнi Сторони здiйснюють необхiднi заходи для того, щоб перевiрки можна було проводити згiдно положень параграфа 1.
3. Положення параграфiв 1 i 2 не стосуються контролю по вiдношенню зареєстрованого багажу; цей контроль здiйснюється, вiдповiдно, в аеропорту, що є кiнцевим мiсцем призначення, або в аеропорту, що є початковим мiсцем вiдправлення.
4. До дати, передбаченої параграфом 1, стосовно внутрiшнiх повiтряних рейсiв, у вiдступ вiд визначення внутрiшнiх кордонiв, аеропорти розглядаються в якостi зовнiшнiх кордонiв.

Стаття 5

1. В'їзд на територiї Договiрних Сторiн для перебування протягом не бiльше трьох мiсяцiв може бути дозволено iноземцю, який вiдповiдає таким умовам:
   1. володiє дiйсним документом або документами, передбаченими Виконавчим комiтетом, що дають право на перетин кордону;
   2. має дiйсну вiзу (в тому випадку, якщо вона потрiбна);
   3. у випадку необхiдностi здатен подати документи, що обгрунтовують мету та умови запланованого перебування, i володiє достатнiми засобами до iснування, як на перiод запланованого перебування, так i для повернення до країни, звiдки вiн прибуває, або для транзиту до третьої держави, до якої йому гарантовано доступ, або здатен законним шляхом набути подiбнi засоби.
   4. не є об'єктом iнформацiйного запиту з метою недопуску;
   5. не розглядається в якостi особи, здатної скласти загрозу громадському порядку, нацiональнiй безпецi чи мiжнародним взаєминам однiєї з Договiрних Сторiн.
2. Iноземець, який не вiдповiдає всiй сукупностi згаданих умов, одержує вiдмову у в'їздi на територiї Договiрних Сторiн, крiм випадку, коли одна з Договiрних Сторiн вважає необхiдним вiдступити вiд цього принципу з гуманiтарних мiркувань, в нацiональних iнтересах чи на пiдставi мiжнародних зобов'язань. В подiбних випадках допуск обмежується територiєю зацiкавленої Договiрної Сторони, яка повинна буде попередити про нього iншi Договiрнi Сторони.

   цi правила не є перепоною для дiї спецiальних положень, що стосуються права притулку, а рiвно й тих, що мiстяться в статтi 18.

3. Допускається транзит iноземця, який має дозвiл на перебування чи вiзу з правом повернення, видану однiєю з Договiрних Сторiн, чи, при необхiдностi, обидва згаданi документи, крiм випадку, коли вiн фiгурує в перелiку нацiональної системи iнформування про осiб, позбавлених права на в'їзд, тiєї Договiрної Сторони, на зовнiшнi кордони якої вiн прибуває.

Стаття 6

1. Транскордонний рух, який здiйснюється через зовнiшнi кордони, контролюється компетентними органами. цей контроль здiйснюється стосовно територiй Договiрних Сторiн вiдповiдно до єдиних принципiв в рамках нацiональної компетенцiї та нацiонального законодавства, з врахуванням iнтересiв Договiрних Сторiн.
2. В якостi зазначених у параграфi 1 єдиних принципiв виступають наступнi:
   1. Особистий контроль передбачає не тiльки встановлення дiйсностi документiв на поїздку та iнших умов для в'їзду, перебування, роботи i виїзду, але також пошук i попередження загроз нацiональнiй безпецi та громадському порядку Договiрних Сторiн. Окрiм того, цей контроль розповсюджується на транспортнi засоби та речi, що знаходяться в осiб, котрi перетинають кордон. Вiн здiйснюється кожною Договiрною Стороною у вiдповiдностi зi своїм законодавством, особливо в тому, що стосується обшуку осiб.
   2. Всi особи повиннi, щонайменше один раз, бути пiдданi перевiрцi, яка дозволила б встановити їх особистiсть на пiдставi пред'явлених чи продемонстрованих ними документiв на поїздку.
   3. При в'їздi iноземцi повиннi проходити грунтовну перевiрку, вiдповiдно до положень пункту а.
   4. При виїздi на пiдставi положень, що регулюють статус iноземних громадян, здiйснюється перевiрка, спрямована на забезпечення iнтересiв всiх Договiрних Сторiн i потребу в пошуковi та упередженнi загроз нацiональнiй безпецi та громадському порядку Договiрних Сторiн. ця перевiрка щодо iноземцiв здiйснюється у всiх випадках без винятку.

   5. Коли в силу особливих зобов'язань здiйснення будь-якої з вказаних перевiрок виявляється неможливим, мають бути встановленi прiоритети. У цьому випадку контроль за пересуванням осiб на в'їздi розглядаються в якостi прiоритетного щодо контролю на виїздi.
3. Компетентнi органи з допомогою мобiльних пiдроздiлiв здiйснюють спостереження за дiлянками зовнiшнiх кордонiв, розташованими мiж прикордонними пропускними пунктами; аналогiчне спостереження за цими пропускними пунктами здiйснюється i в той перiод доби, коли вони, як правило, не працюють. Спосiб проведення цього контролю не повинен створювати для осiб стимул уникати перевiрок на пропускних пунктах. Порядок здiйснення спостереження у необхiдних випадках встановлюється Виконавчим Комiтетом.
4. Договiрнi Сторони зобов'язуються видiлити вiдповiдний штат службовцiв у кiлькостi, достатньому для проведення контролю й спостереження на зовнiшнiх кордонах.
5. На зовнiшнiх кордонах пiдтримується однаковий рiвень контролю.

Стаття 7

Договiрнi Сторони надаватимуть одна однiй допомогу, проводитимуть тiсне i постiйне спiвробiтництво з метою ефективного здiйснення перевiрок та спостереження. Перш за все, вони розпочнуть з обмiну всiма допустимими та важливими вiдомостями, окрiм даних, що стосуються конкретних iндивiдiв, якщо iнше не передбачено цiєю Конвенцiєю; гармонiзують, наскiльки це можливо, iнструктивнi положення для служб, у компетенцiї яких знаходиться здiйснення перевiрок; розвиватимуть єдину систему навчання i пiдвищення квалiфiкацiї персоналу, задiяного в проведеннi перевiрок. це спiвробiтництво може здiйснюватися в формi обмiну посадовими особами, вiдповiдальними за взаємнi контакти.

Стаття 8

Виконавчий Комiтет приймає необхiднi рiшення стосовно правил практичного здiйснення контролю та спостереження на кордонах.

ГЛАВА 3. ВIЗИ
Вiддiл 1. Вiзи для короткотермiнового перебування.

Стаття 9

1. Договiрнi Сторони зобов'язуються проводити спiльну полiтику в питаннях, якi стосуються пересування осiб i, зокрема, вiзового режиму. З цiєю метою вони надають одна однiй взаємне сприяння. Договiрнi сторони зобов'язуються на основi спiльної згоди провести гармонiзацiю своєї вiзової полiтики.
2. Стосовно третiх держав, для громадян яких у всiх Договiрних Сторiн на момент пiдписання даної Конвенцiї чи пiсля цiєї дати дiє загальний вiзовий режим, подiбний вiзовий режим може бути змiнено тiльки на основi спiльної згоди Договiрних Сторiн. У виняткових випадках Договiрна Сторона може вiдступати вiд спiльного вiзового режиму щодо третьої держави через нагальнi iнтереси нацiональної полiтики, якi потребують невiдкладного вирiшення. Вона повинна провести попереднi консультацiї з iншими Договiрними Сторонами i враховувати їх iнтереси при ухваленi рiшень, а також наслiдкiв подiбного рiшення.

Стаття 10

1. Запроваджується єдина вiза, дiйсна на територiї всiєї сукупностi Договiрних Сторiн. ця вiза, тривалiсть дiї якої визначається статтею 11, може бути видана для перебування протягом не бiльше трьох мiсяцiв.
2. До введення подiбної вiзи Договiрнi Сторони будуть визнавати свої вiдповiднi нацiональнi вiзи до тiєї мiри, до якої їх видача здiйснюється на базi спiльних вимог та критерiїв, встановлених в рамках вiдповiдних положень даної глави.
3. У вiдступ вiд положень параграфiв 1 та 2 кожна Договiрна Сторона зберiгає за собою право накладати обмеження на територiальну сферу дiї вiзи вiдповiдно до спiльних правил, встановлених у рамках вiдповiдних положень даної глави.

Стаття 11

1. Вiза, яка запроваджується статтею 10, може бути:
   1. туристичною вiзою, дiйсною для одноразового чи багаторазового в'їзду, при чому тривалiсть неперервного перебування чи загальна тривалiсть послiдовних перiодiв перебування з моменту першого в'їзду не може перевищувати трьох мiсяцiв протягом одного пiврiччя.
   2. транзитною вiзою, що дозволяє її власнику здiйснити одно, двох, чи, у виняткових випадках, багаторазовий транзит через територiї Договiрних Сторiн на шляху до територiї третьої держави, при чому загальна тривалiсть транзиту не може перевищувати п'ять днiв.

2. Положення параграфа 1 не є перепоною для Договiрної Сторони в тому, щоб протягом означеного пiврiччя видавати у випадку необхiдностi нову вiзу, дiйсну лише на її територiї.

Стаття 12

1. Єдина вiза, яка запроваджена параграфом 1 статтi 10, видається дипломатичними i консульськими органами Договiрних Сторiн, а в необхiдних випадках також органами Договiрних Сторiн, визначеними на пiдставi статтi 17.
2. В якостi Договiрної Сторони, в компетенцiї якої знаходиться видача вiзи, за загальним правилом, виступає та, яка є основним мiсцем призначення. Якщо останнє не може бути однозначно визначене, то видача вiзи, як правило, покладається на дипломатичне чи консульське представництво тiєї Договiрної Сторони, яка є першим мiсцем в'їзду.
3. Виконавчий Комiтет встановлює детальнi правила, у тому числi критерiї, що допомагають визначити основне мiсце призначення.

Стаття 13

1. Не допускається проставлення вiзи в подорожнiй документ, що вже втратив силу.
2. Строк дiї документа на поїздку повинен перевищувати строк дiї вiзи з урахуванням перiоду часу, що передує її використанню. Вiн повинен надавати можливiсть iноземцю повернутися в свою країну чи прибути в третю країну.

Стаття 14

1. Не допускається проставлення вiзи в документ на поїздку, який не визнається дiйсним в жоднiй з Договiрних Сторiн. Якщо дiйснiсть документа на поїздку визнається тiльки однiєю чи декiлькома Договiрними Сторонами, то дiйснiсть проставленої вiзи буде обмежена цiєю чи цими Договiрними Сторонами.
2. У випадку, коли документ на поїздку не визнається дiйсними однiєю чи декiлькома Договiрними Сторонами, вiза може бути видана в формi дозволу, який проставляється на її мiсце.

Стаття 15

За загальним правилом вiзи, означенi в статтi 10, можуть видаватися тiльки iноземцям, якi вiдповiдають умовам для в'їзду, встановленим пунктами а, c, d та e параграфа 1 статтi 5.

Стаття 16

Якщо Договiрна Сторона при наданнi вiзи iноземцю, який не вiдповiдає сукупностi умов в'їзду, передбачених параграфом 1 статтi 5, вважає за необхiдне вiдступити вiд встановленого статтею 15 принципа в силу обставин, передбачених параграфом 2 статтi 5, то дiя подiбної вiзи буде обмежена територiєю цiєї Договiрної Сторони, а про її видачу остання зобов'язана повiдомити iншi Договiрнi Сторони.

Стаття 17

1. Виконавчий Комiтет видає загальнi правила щодо питань, пов'язаних з перевiркою заяв про видачу вiзи, здiйснює заходи по забезпеченню їх правильного застосування та вносить в них змiни у вiдповiдностi з новими ситуацiями та обставинами.
2. Окрiм того, Виконавчий Комiтет встановлює детальнi положення стосовно випадкiв, коли вiза повинна видаватися пiсля консультацiї з центральним органом Договiрної Сторони, якiй подано вiдповiдне прохання, а також, при необхiдностi, з центральними органами iнших Договiрних Сторiн.
3. Виконавчий комiтет також приймає необхiднi рiшення по наступних питаннях:
   1. документи на поїздку, в якi допускається проставлення вiзи;
   2. органи, вiдповiдальнi за видачу вiз;
   3. умови видачi вiз на кордонi;
   4. форма, змiст, строк дiї вiз та збори, що беруться за їх видачу;
   5. умови продовження i вiдмови в наданi вiз, вказаних в пунктах с та d, з врахуванням iнтересiв всiєї сукупностi Договiрних Сторiн.
   6. правила по питанням обмежень, якi накладаються на територiальну сферу дiї вiз;
   7. принципи розробки загального перелiку iноземцiв, якi є об'єктами iнформацiйних запитiв з метою недопуску, без шкоди статтi 96.

Вiддiл 2. Вiзи для довгострокового перебування.

Стаття 18

Вiзи для перебування протягом бiльш нiж три мiсяцi є нацiональними вiзами, якi видаються однiєю з Договiрних Сторiн вiдповiдно до свого власного законодавства. Власник такої вiзи має право здiйснювати транзитний переїзд через територiю iнших Договiрних Сторiн на шляху до територiї тiєї Договiрної Сторони, яка видала вiзу, окрiм випадкiв, коли вiн не вiдповiдає умовам в'їзду, передбаченим пунктами a, d та e параграфа 1 статтi 5, чи коли вiн фiгурує в перелiку системи нацiонального iнформування Договiрної Сторони, через територiю якої вiн бажає здiйснити транзит.

ГЛАВА 4. УМОВИ ПЕРЕСУВАННЯ IНОЗЕМцIВ

Стаття 19

1. Iноземцi власники єдиної вiзи, якi правомiрно в'їхали на територiю однiєї з Договiрних Сторiн, протягом строку дiї вiзи можуть вiльно пересуватися по територiї всiєї сукупностi Договiрних Сторiн, якщо вони вiдповiдають умовам в'їзду, передбаченим пунктами a, с, d та e параграфа 1 статтi 5.
2. До моменту запровадження єдиної вiзи iноземцi, що мають вiзу, надану однiєю з Договiрних Сторiн, i правомiрно в'їхали на територiю будь-якої з них, можуть вiльно пересуватися по територiї всiєї сукупностi Договiрних Сторiн протягом строку дiї вiзи, але не бiльше, нiж три мiсяцi вiд дня першого в'їзду, якщо вони не вiдповiдають умовам в'їзду, передбаченим пунктами a, с, d i e параграфа 1 статтi 5.

3. Параграфи 1 та 2 не розповсюджуються на вiзи, сфера дiї яких пiдпадає пiд територiальнi обмеження у вiдповiдностi з положеннями глави 3 цього роздiлу.
4. Положення цiєї статтi застосовуються без шкоди положенням статтi 22.

Стаття 20

1. Iноземцi, на яких не розповсюджується вимога мати вiзу, можуть вiльно пересуватися територiями Договiрних Сторiн термiном не бiльше трьох мiсяцiв протягом пiврiчного перiоду з моменту першого в'їзду, якщо вони вiдповiдають умовам в'їзду, передбаченим пунктами a, с, d i e параграфа 1 статтi 5.
2. Положення параграфа 1 не є перепоною для здiйснення права кожної з Договiрних Сторiн продовжувати на термiн бiльш нiж три мiсяцi перебування iноземця на своїй територiї за наявностi виняткових обставин чи в рамках застосування норм досторонньої угоди, пiдписаної до вступу в силу цiєї Конвенцiї.
3. Положення цiєї статтi застосовуються без шкоди для положень статтi 22.

Стаття 21

1. Iноземцi, котрi мають вид на проживання, наданий однiєю з Договiрних Сторiн, на пiдставi цього виду, а також документа на поїздку, можуть в перiод дiї вказаних документiв протягом строку, не бiльшого за три мiсяцi, вiльно пересуватися територiєю iнших Договiрних Сторiн, якщо вони вiдповiдають умовам в'їзду, передбаченим пунктами a, с, d i e параграфа 1 статтi 5, та не фiгурують в перелiку нацiональної системи iнформування зацiкавленої Договiрної Сторони.
2. Параграф 1 рiвною мiрою розповсюджується на iноземцiв, котрi мають тимчасовий дозвiл на перебування, виданий однiєю з Договiрних Сторiн, та документ на поїздку, виданий цiєю Договiрною Стороною.
3. Договiрнi Сторони направляють Виконавчому Комiтету перелiк документiв, що охоплює документи, якi вони видають в якостi посвiдки на проживання чи тимчасового дозволу на перебування, а також документа на поїздку в тому значеннi, що передбачений цiєю статею.
4. Положення цiєї статтi застосовуються без шкоди для положень статтi 22.

Стаття 22

1. Iноземцi, що правомiрно в'їхали на територiю однiєї з Договiрних Сторiн, повиннi повiдомити про це компетентнi органи Договiрної Сторони, на територiю якої вони в'їхали, вiдповiдно до умов, передбачених кожною з Договiрних Сторiн. На розсуд кожної з Договiрних Сторiн таке повiдомлення може робитися або при в'їздi, або всерединi територiї Договiрної Сторони, до якої в'їхав iноземець, протягом триденного термiну, що вiдраховується з моменту в'їзду.

2. Iноземцi, що проживають на територiї однiєї з Договiрних Сторiн, якi прямують на територiю iншої Договiрної Сторони, пiдлягають зобов'язанню про повiдомлення, передбаченому параграфом 1.
3. Кожна з Договiрних Сторiн встановлює виключення з положень параграфiв 1 та 2, i повiдомляє про них Виконавчий Комiтет.

Стаття 23

1. Iноземець, який не вiдповiдає чи бiльше не вiдповiдає умовам короткотермiнового перебування, що дiють на територiї однiєї з Договiрних Сторiн, по загальному правилу повинен невiдкладно покинути територiї Договiрних Сторiн.
2. Iноземець, що має дiйсний вид на проживання чи тимчасовий дозвiл на перебування, наданий iншою Договiрною Стороною, повинен без зволiкання виїхати до територiї цiєї Договiрної Сторони.
3. Якщо такий iноземець не виїхав добровiльно або є пiдстави пiдозрювати, що виїзд не буде здiйснено, або якщо термiновий виїзд iноземця потрiбен з мотивiв нацiональної безпеки чи громадського порядку, iноземець повинен бути депортований з територiї Договiрної Сторони, де його було затримано, з дотриманням умов, передбачених нацiональним правом цiєї Договiрної Сторони. Якщо застосування цього права не допускає депортацiю, Договiрна Сторона може дозволити перебування зацiкавленої особи на своїй територiї.
4. Депортацiя з територiї вказаної держави може здiйснюватися в країну походження вiдповiдної особи чи в будь-яку iншу державу, до якої вiн може бути допущений, в тому числi в рамках застосування вiдповiдних правил угод про повторний в'їзд, пiдписаних Договiрними Сторонами.

5. Положення параграфа 4 не є перепоною для дiї нацiональних положень по питанням права притулку, положень Женевської конвенцiї вiд 28 липня 1951 року про статус бiженцiв iз змiнами, внесенними Нью-Йоркським протоколом вiд 31 сiчня 1967 року, а рiвно положень параграфа 2 цiєї статтi та параграфа 1 статтi 33 цiєї Конвенцiї.

Стаття 24

За дотримання критерiїв i вiдповiдних детальних правил застосування, встановлених Виконавчим Комiтетом, Договiрнi Сторони компенсують одна однiй додатковi фiнансовi витрати, що здатнi викликати передбачений статтею 23 обов'язок депортацiї, коли подiбна депортацiя не може бути здiйснена за рахунок iноземця.

ГЛАВА 5. ВИДИ НА ПРОЖИВАННЯ ТА IНФОРМУВАННЯ З МЕТОЮ НЕДОПУСКУ

Стаття 25

1. Коли Договiрна Сторона планує надати посвiдку на проживання iноземцю, щодо якого отримано iнформацiйний запит з метою недопуску, вона проводить попереднi консультацiї з Договiрною Стороною, яка направила такий iнформацiйний запит, i враховує iнтереси останньої; за подiбних обставин посвiдка на проживання буде видаватися тiльки у тих випадках, коли для цього є серйознi пiдстави, перш за все, гуманiтарного характеру чи такi, що випливають з мiжнародних зобов'язань.

   Надаючи посвiдку на проживання, Договiрна Сторона, що направила iнформацiйний запит, вiдкликає його, зберiгаючи в той же час можливiсть включити цього iноземця в перелiк нацiональної системи iнформування.

2. Коли стає вiдомо про направлення iнформацiйного запиту з метою недопуску щодо iноземця, який має дiйсну посвiдку на проживання, надану однiєю з Договiрних Сторiн, Договiрна Сторона, що направила iнформацiйний запит, проводить консультацiю зi Стороною, що надала посвiдку на проживання, з тим, щоб визначити, чи є достатнi пiдстави для вилучення посвiдку на проживання.

   Якщо посвiдка на проживання не вилучена, то Договiрна Сторона, яка направила цей iнформацiйний запит, вiдкликає її, в той же час зберiгаючи можливiсть включення даного iноземця в перелiк нацiональної системи iнформування.

ГЛАВА 6. ЗАХОДИ ЩОДО СУПРОВОДЖУЮЧИХ ОСIБ

Стаття 26

1. Iз врахуванням зобов'язань, якi випливають з приєднання до Женевської конвенцiї вiд 28 липня 1951 року про статус бiженцiв iз змiнами, внесеними Нью-Йоркським протоколом вiд 31 сiчня 1967 року, Договiрнi Сторони зобов'язуються включити до нацiонального законодавства наступнi норми:
   1. Коли iноземцю заборонено в'їзд на територiю однiєї з Договiрних Сторiн перевiзник, який доставив його на зовнiшнiй кордон повiтряним, морським чи суходольним шляхом, невiдкладно знову переберає на себе вiдповiдальнiсть за нього. За вимогою органiв, котрi здiйснюють спостереження за кордоном, перевiзник повинен вiдправити iноземця до третьої держави, звiдки прибув останнiй, до третьої держави, що видала документ на поїздку, з яким iноземець здiйснював подорож, чи до третiх держав, в якi цьому iноземцю гарантовано допуск.
   2. Перевiзник повинен здiйснити всi необхiднi заходи, покликанi забезпечити наявнiсть у iноземця, що подорожує повiтряним чи морським шляхом, документiв на поїздку, якi вимагаються для в'їзду на територiї Договiрних Сторiн.

2. Договiрнi Сторони з врахуванням зобов'язаннь, що випливають з Женевської конвенцiї вiд 28 липня 1951 року про статус бiженцiв iз змiнами, внесеними Нью-Йоркським протоколом вiд 31 сiчня 1967 року, i при дотриманнi свого конституцiйного права зобов'язуються здiйснити заходи щодо перевiзникiв, якi перевозять до їх територiї з третiх держав повiтряним чи морським шляхом iноземцiв, якi не мають вiдповiдних документiв на в'їзд.
3. Положення пункту b параграфа 1 i параграфа 2 розповсюджуються на перевiзникiв, що працюють на мiжнародних автомобiльних маршрутах i здiйснюють групову перевозку автобусним транспортом, за виключенням прикордонного транспорту.

Стаття 27

1. Договiрнi Сторони зобов'язуються запровадити вiдповiднi заходи вiдповiдальностi щодо кожного, хто з корисливою метою допомагає чи здiйснює спробу допомогти iноземцю здiйснити проникнення чи перебування на територiї однiєї з Договiрних Сторiн на порушення законодавства цiєї Договiрної Сторони про в'їзд та перебування iноземцiв.
2. Коли одна Договiрна Сторона отримує iнформацiю про дiї, вказанi в параграфi 1, якi порушують законодавство iншої Договiрної Сторони, вона iнформує про це останню.
3. Договiрна Сторона, яка звертається iз запитом до iншої Договiрної Сторони про вiдкриття переслiдування за порушення її законодавства по фактах, вказаних у параграфi 1, через офiцiйне звинувачення чи пiдтвердження компетентних органiв повинна надати докази iснування законодавчих положень, що були порушенi.

РОЗДIЛ IV
Шенгенська iнформацiйна система

ГЛАВА 1. СТВОРЕННЯ ШЕНГЕНСЬКОЇ IНФОРМАцIЙНОЇ СИСТЕМИ

Стаття 92

1. Договiрнi Сторони створюють i пiдтримують в робочому станi спiльну iнформацiйну систему, яка iменується в подальшому Шенгенською iнформацiйною системою, що включає в себе нацiональну частину, що є в розпорядженi кожної Договiрної Сторони, i функцiю технiчної пiдтримки. Шенгенська iнформацiйна система забезпечує можливiсть органам, встановленим Договiрними Сторонами, за допомогою автоматизованої пошукової процедури отримувати доступ до iнформацiї про осiб i предмети для здiйснення прикордонного контролю i перевiрок, iншого полiцiйного та митного контролю, який проводиться всерединi країни у вiдповiдностi з нацiональним правом, а також пристосовано до єдиної категорiї iнформацiї, передбаченої статею 96, для здiйснення процедури видачi вiз, надання видiв на проживання i адмiнiстративної дiяльностi щодо iноземцiв, в рамках застосування положень цiєї Конвенцiї про пересування осiб.
2. Кожна з Договiрних Сторiн за свiй рахунок i пiд свою вiдповiдальнiсть формує i пiдтримує функцiонування своєї нацiональної частини Шенгенської iнформацiйної системи, база даних якої по своєму змiсту має бути iдентичною базам даних нацiональної частини будь-якої iншої Договiрної Сторони через звернення до функцiї технiчної пiдтримки. З метою забезпечення можливостi швидкої i ефективної передачi даних, як це передбачено параграфом 3, кожна з Договiрних Сторiн з момента створення своєї нацiональної частини дотримується протоколiв та процедур, спiльно встановлених Договiрними Сторонами для функцiї технiчної пiдтримки. База даних кожної нацiональної частини буде надаватися для здiйснення автоматизованого пошуку на територiї кожної з Договiрних Сторiн. Пошукова дiяльнiсть всерединi баз даних нацiональних частин iнших Договiрних Сторiн не буде дозволятися.
3. Договiрнi Сторони створюють i пiдтримують функцiонування, зi спiльним рахунком i пiд спiльну вiдповiдальнiсть, функцiї технiчної пiдтримки Шенгенської iнформацiйної системи, пiдтримання якої в робочому станi забезпечує Французька Республiка; служби технiчного забезпечення розташовуються в Страсбурзi. Функцiя технiчної пiдтримки складається з бази даних, яка забезпечує iдентичнiсть баз даних нацiональних частин шляхом передачi даних iнфомацiйною мережею. В базi даних технiчної пiдтримки мiститься iнформацiя про осiб та предмети, що стосується всiх Догвiрних Сторiн. База функцiї технiчної пiдтримки не мiстить iнших даних окрiм тих, якi передбаченi цим параграфом i параграфом 2 статтi 113.

ГЛАВА 2. ЕКСПЛУАТАцIЯ I ВИКОРИСТАННЯ ШЕНГЕНСЬКОЇ IНФОРМАцIЙНОЇ СИСТЕМИ

Стаття 93

Метою Шенгенської iнформацiйної системи у вiдповiдностi до положень цiєї Конвенцiї є забезпечення громадського порядку i безпеки, у тому числi нацiональної безпеки, i реалiзацiя положень цiєї Конвенцiї про пересування осiб на територiях Договiрних Сторiн за допомогою iнформацiї, яка передається через цю систему.

Стаття 94

Шенгенська iнформацiйна система мiстить тiльки тi категорiї даних, якi наданi кожної з Договiрних Сторiн i якi необхiднi в цiлях, передбачених статтями 95-100. Договiрна Сторона, що направляє iнформацiйний запит, проводить перевiрку на предмет того, чи є знач