Cpcfpu.org.ua – Путівник по Греції
Історія виникнення давньогрецьких полісів (800-500 рр.. до н.е.)
Архаїчний період історія Стародавню Грецію охоплює лише три століття – з VIII по VI ст. до зв. е. За цей відносно невеликий проміжок часу Греція значно обігнала у своєму розвитку сусідні країни, в тому числі і в авангарді культурного прогресу людства країни стародавнього Сходу, про що говорить і небувалий вибух творчої діяльності. У цей час у Греції відроджується архітектура, монументальна скульптура, живопис, створюються поеми і ліричні вірші, з’являються перші філософи від імені Фалеса, Анаксимена і Анаксимандра.
До VIII століття до н. Вплив дорійських племен у Стародавній Греції помітно ослаб, що призвело до відновлення державного устрою: архаїчний період характеризується так званою міською революцією – швидким зростанням міст-держав (полісів), що стали основною суспільною та політичною одиницею елліністичного світу.
Це був період інтенсивного економічного, політичного та культурного розвитку Стародавньої Греції: зі зростанням міст (полісів) та торгових центрів розквітали ремесла та мистецтва.
Грецька колонізація Грецькі амфори. Стародавня ГреціяАрхаїчний період в історії Греції
Завдяки Великій грецькій колонізації еллінська полісна державність набула широкого поширення, крім Егейського регіону, на узбережжі Середземного та Чорного морів (Євксинського Понту), що сприяло розвитку товарно-грошових відносин у всіх куточках античного світу. Все це в сукупності, безумовно, відбилося на розвитку давньогрецького суспільства в цілому і особливо на економічній сфері. Більше того, розвиток ремесел незабаром призвело до встановлення тісних економічних зв’язків з метрополією та з містами Малої Азії, а також сприяло активному розвитку торговельних відносин із місцевим населенням, яке із задоволенням набувало у грецьких ремісників їхнього виробу. Крім цього, автохтони купували у торговців із Греції та продукти сільського господарства (вино, оливкова олія). У свою чергу, з колоній до Греції постачалося зерно, а також сировина – як, наприклад, ліс та метал.
Таким чином, завдяки колонізації, з території Стародавньої Греції за її межі виїхала маса безземельного населення, що, безумовно, згладило існуючі соціальні конфлікти. володів якимись спадковими привілеями: земля, як і раніше, залишалася в руках родової знаті.
Загострення соціальних конфліктів у VII – VI ст. до зв. е. сприяло народженню у великих торгово-ремісничих центрах тиранії – одноосібної влади імператора. Слід зазначити, що спочатку поняття «тиранія» не мало сучасного для нього відтінку негативності, оскільки тирани проводили активну зовнішню політику, зміцнювали армію, дбали про благоустрій своїх міст. Одним словом, тиранія означала монополію на політичну владу. Проте, як правило, при захопленні влади тиран нещадно розправлявся зі своїми політичними противниками, стратив їх без суду і слідства, або відправляв у вигнання цілі сім’ї і навіть пологи, тоді як їхнє майно переходило до його скарбниці. Саме тому, вже пізніше, слово «тиранія» у грецькій мові асоціювалося з нещадним кривавим свавіллям.
При цьому тиранія лише послабила родову знать, так і не зламавши її могутності. Після повалення тиранії розгорялися спалахи гострої боротьби. У ході нескінченних громадянських воєн поступово зароджувався новий тип грецької держави – рабовласницький поліс, який став результатом багаторічної перетворювальної діяльності законодавців і, зокрема, афінських реформаторів – Солона та Клісфена, а також законодавця Спарти – Лікурга. Як відомо, найзначніші перетворення проводилися в умовах політичної кризи, коли громадяни поліса, безмірно втомлені від постійних чвар, обирали будь-кого зі свого середовища посередником і примирителем, одним із яких був Солон, обраний в 594 р. до н. е. на посаду першого архонта.
Афіни, ГреціяЦар Леонід, 300 спартанцівТермопили, Греція
Корінною реформою Солона була реформа боргового права, так звана «сейсахтейя», що в буквальному сенсі означає «струшування тягаря»: справді, з плечей афінського народу було скинуто тягар боргової кабали, а всі борги та відсотки, що накопичилися за ними, були визнані недійсними. Більше того, згідно з реформою Солона, було заборонено угоди самозакладу; селяни відновили статус власників своїх земель, а обсяг політичних прав залежав не від знатності, як від розміру майна. Таким чином, селянство Аттики було врятовано від поневолення, що уможливило подальший розвиток афінської демократії, що є прикладом одного з можливих шляхів розвитку ранньогрецького поліса – скасування майнового цензу і участь всіх вільних громадян в управлінні.
